ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

Душпастирська праця у в’язницях. Африка. Уганда.

Без категорії

 Очима українського місіонера.

Брат Руфін Разовський OFM родом із міста Хмельницького з францисканської Провінції  Св. Архангела Михаїла вже рік працює в Африці. Його душпастирська праця сягає африканських в’язниць. Про те, як виглядає ця праця розповідає наш український місіонер…

muryПерше, що кидається в очі, коли приходжу до в’язниці, це велика руїна стіни, обдряпана та своїм виглядом відлякуючи подорожан. Ця стіна розділяє два світи – правих мешканців і злодіїв, ґвалтівників та вбивців. Здається, що це виразний символ цієї в’язниці і стан усіх, хто там знаходиться. Але це зовсім не так. Ось вже від року як я навідуюсь з душпастирським візитом до цієї в’язниці і двох інших у цьому місці і хотів би коротенько поділитись своїми враженнями та спостеженнями.

Два рази в тижні відвідуємо в’язниці – дві чоловічих і одну жіночу. Особливо пам’ятаю мій перший візит до в’язниці. О. Фабіян, францисканець з Індії, представив мене як нового священика, який має його заступити в цих обов’язках. Начальник в’язниці на початку з підозрою споглядав в мою сторону. Нічого дивного – музунгу (білий) і в цьому жахливому місці, це дивно, оскільки африканці звикли до білих як до багатих бізнесменів і туристів, але не у в’язниці. Пізніше ми вирушили на огляд в’язниці. Високу на 3 метра браму відкрив нам солдат, ввічливо привітався, але з усією повагою обшукав наші сумки і запитав про відсутність мобільних телефонів чи відеокамер. В’язниця огороджена звичайною кільчастою сіткою. Не було видно традиційних високих веж чи виділеного місця на прогулянку чи окремих камер. В’язні, а є їх там понад 800, вільно пересувались поміж старими бараками. Трохи далі декілька чоловіків грали у футбол, деякі прали вбрання, інші розмовляли чи просто сиділи нерухомо, споглядаючи десь далеко за межі в’язниці. Майже усі були вбрані в той самий одяг жовтого кольору. Мало хто посміхався і тільки декілька відповіло на привітання.

В’язниці мають свій порядок. Кожен в’язень, розмовляючи з кимсь із зовні, мусить клякнути на коліна і не розмовляти, тобто не задавати питань, а відповідати коротко і стисло. Трапляючи до в’язниці, мусиш навчитися жити згідно нових правил. Але правила це ще не найгірше – найгірше це умови щоденного життя. І нічого дивного. Бо в країні, де ніхто не турбується про правих мешканців, де біда товаришує від дитинства, змучених різними хворобами, живучих за менш, аніж один долар денно, то що тепер згадувати про бандитів, вийнятих з-під права. Правдоподібно, а може і напевно, більшість цих в’язнів потрапили за ґрати власне через такі умови життя. Людина голодна, хвора, безграмотна, щоб заспокоїти свої підставові потреби, частіше сягне по методи, незгідні з правом, аніж людина з домом, гарним садом і повним холодильником.
Там, у в’язниці, я познайомився з Джорджем (Юрій), який допомагає тепер мені в усьому, що пов’язане з життя у в’язниці. Розповів мені історію свого життя:

• Мене зовуть Мупенда Нвагаба Джордж. Мені 40 років і походжу з племені Амучіга. Навчання закінчив в гімназії в 4 класі. Після школи вступив в ряди угандійської міліції, де і мав проблеми професіональної важності. Потрапив до в’язниці на 5 років. Після чого вирок продовжили ще на 10 років. Якщо на то Божа воля, то за 7 років вийду на свободу. Я впевнений, що з Божою допомогою витримаю до кінця. Народився я в дуже бідній родині. Наша оселя не близько. Справді чекаю дуже довго, щоб побачити когось з родини, часто мене не відвідують з браку грошей на транспорт. Маю жінку і п’ятеро дітей – чотири дівчинки і одного хлопчика. Моя сім’я здорова. Ми робили тест на вірус СНІД і результат негативний. Ми усі здорові. Молюсь і прошу Бога, щоб опікувався моєю родиною.

George's children

(діти цього в’язня на фото)

Джордж справді дуже симпатична людина. Дякуючи своїм рисам характеру, набагато кращі, аніж його освіта, він тішиться загальним пошануванням .

• Щоденно працюю у в’язниці. Я був вибраний на представника усіх в’язнів. У нашій католицькій спільноті я модератор групи «Легіон Марії». Ця праця дає мені багато Божої благодаті щоб наслідувати Ісуса і допомагати змінювати своїх співв’язнів.

Джордж написав мені також умови, в яких йому прийшлось жити останніх 8 років. Те, що я почув, в Європі би назвали порушенням прав людини.

• Якщо ти у в’язниці то мусиш пройти певне загартування, щоб тут витримати – почав свій опис. Бараки переповнені в’язнями, навіть по 150 чоловік в одному бараку. З цього приводу в кімнаті душно і дуже легко підхопити дерматологічну хворобу, алергію, від чого з’являються серйозні рани. Бракує ліків щоб протистояти важким хворобам таким як астма, тиск чи сахарний діабет. Якщо підеш до лікарні, то скажуть, що на даний момент не мають таких ліків і порадять піти до приватної клініки, але це не по кишені простому в’язню. Засуджені дуже часто перебувають у в’язниці без вироку, бувало так, що деякі пробули у в’язниці без вироку навіть 8 років, – продовжував далі Джордж. В основному родина ув’язненого відмовляється від свого родича. За довготерміновий вирок в’язні втрачають свій маєток, залишений на свободі. Жінки, втрачаючи надію на повернення чоловіка, відходять з іншими, полишаючи дітей на призволяще.

Основною проблемою нашої «в’язничної парафії» є брак місця для молитви та формаційних зустрічей. Зараз використовуємо один з бараків, який в’язні частково звільнюють у вільних хвилинах. Отже повстала ідея будови невеличкої каплиці на території в’язниці. З владою все узгоджено, навіть вже готовий проект, але продовжуємо молитись про фінансових спонсорів на цю будову. Джордж каже, що ця каплиця і спільна молитва про реалізацію цієї ідеї багато може змінити у в’язниці. Цей проект є якби знаком для осуджених, що, не зважаючи на їх злочини, проблеми з правом і злодіянь, які вчинили, то є хтось, хто про них пам’ятає, турбується і не залишає.

Одразу навпроти наступна в’язниця для жінок. Що найбільш засмутило мене на початку, так це молодий вік в’язнів і присутність дітей. Діти віком на старше 3 років. Одне, що втішає, коли дивишся на забаву цих дітей під час Служби, що вони не розуміють, де вони знаходяться. Їх дім – це бути з мамою.

• Зазвичай, – розповідає начальник в’язниці (жінка) – ми маємо біля 70 осіб. Завжди маємо декілька вагітних жінок. Близько 10 дітей. Ці діти не мають більше нікого, крім своїх матерів. Чоловіки, якщо не покинули своїх жінок, то не хочуть мати клопоту на голові. Родина відвертається від цих жінок і дітей. Закінчивши покарання, вони часто не мають куди повертатись.

• Маємо тут ще одну проблему, – продовжувала пані – СНІД. У в’язниці на цю хворобу хворіють 40% жінок. Важко зорганізувати для дітей місце на забаву, на науку, особливо відповідну їжу для дітей, котрих матері заражені вірусом СНІДу.

В жіночій в’язниці маємо тільки 5 католиків, але молитись приходять усі.

• На початку коли почав приходити священик, то не було легко зорганізувати молитву. Жінки бунтувалися, здавалося, були ображені на всіх і на все, але з часом почали приходити все більше і більше. Багато хто з них власне у в’язниці почали молитись та читати Слово Боже.

За кожним разом, залишаючи в’язницю, на серці важко і смутно, але з радістю чекаю до наступної неділі, щоб разом з ними занести Богові їх сердечні молитви та страждання.

prison


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)